Новости
16.03.2011
Прес-конференція, яка присвячена презентації книг сучасної дитячої прози шрифтом Брайля та старту соціального проекту «Доторкнутися до слова»
Дата заходу: 18 березня
Місце: вул. Б. Хмельницького 8/12 (інформаційна агенція УКРІНФОРМ)
Початок: 13:00

Видавництво «Грані-Т» презентує видання для незрячих, надруковані шрифтом Брайля, – «Прибулець з країни Нямликів» Лесі Ворониної (серія «Сучасна дитяча проза») та книжку «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Катрусю Білокур, Ганса Андерсена та Чарлі Чапліна» (серія «Життя видатних дітей»).

Уперше за 20 останніх років українську сучасну прозу зможуть прочитати незрячі діти.
Тираж кожного видання - 200 екземплярів. Книги у рамках соціального проекту «Доторкнутися до слова» вже безкоштовно надіслані у понад 80 закладів для сліпих дітей: школам, бібліотекам , інтернатам та навчально-виробничим об’єднанням.

Учасники прес-конференції:
-    Людмила Стародуб – заступник директора видавництва «Грані-Т»;
-    Ірен Роздобудько – українська письменниця;
-    Леся Воронина – українська письменниця;
-    Олександр Михайлович Кінберг – в. о. директора Республіканського будинку звукозапису та друку УТОС;
-    Юрій Миколайович Вишняков – директор Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського;
-    Олександр Михайлович Осадчий – заступник голови ЦП УТОС.

Олена Мовчан, головний редактор видавництва «Грані-Т»:
«Ми насамперед вибрали з книжкового асортименту ті книги, що вже стали успішними й популярними серед дітей та їхніх батьків, – «Прибулець з Країни Нямликів» Лесі Ворониної (серія «Сучасна дитяча проза») та «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур, Чарлі Чапліна» (серія «Життя видатних дітей»). Надалі ми продовжимо видання шрифтом Брайля найкращих книг нашого видавництва для дітей. Плануємо цього року видати Брайлем ще з десяток книг».

Людмила Стародуб, заступник директора видавництва «Грані-Т»:
«На сьогодні надрукувати книгу шрифтом Брайля в Україні досить складно, оскільки відсутні повноцінна поліграфічна база та спеціальний папір для друку шрифтом Брайля. Такого паперу в Україні не виробляють і не завозять з інших країн, а єдине підприємство, яке ще має можливість друку шрифтом Брайля, – Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС (м. Київ). Для виготовлення журналів, газет і книг підприємство використовує картон Київського картонного-паперового комбінату (м. Обухів). Порівняно з книжками, що створені зі спеціального паперу для друку за Брайлем, картон має меншу здатність зберігати відтиснені крапки, і, відповідно, у книги коротший життєвий цикл. Але наразі це єдиний матеріал в Україні, який можна використовувати для виготовлення книг шрифтом Брайля. Кожен примірник збирають вручну, зшиваючи великоформатні сторінки з рельєфно-крапковим текстом. Книга шрифтом Брайля відрізняється від «пласких» книг форматом (за стандартом вона має бути 250х300 мм) та набагато більшою кількістю сторінок. Якщо говорити про період часу, необхідний для перекладу тексту у шрифт Брайля, коректуру, друк, переплітання і виготовлення палітурки, – це близько місяця».

З історії:
Рельєфні шрифти для сліпих вперше з’явилися у Франції кінця 19 сторіччя – Валентин Гауї вчив малого жебрака Франсуа Лезюера читати, водячи пальцем по вирізаних із дерева літерах, із яких складалися слова і речення. У Королівській академії наук 1875 року сліпий, що вмів читати руками, викликав зацікавлення і здивування – аж до такої міри, що після відвідин Франсуа в Академії зайнялися розробкою першого рельєфно-лінійного шрифту. Літери просто витискалися на папері, й незрячому треба було водити пальцями, розпізнаючи часом дуже незвичні обриси літер. Тоді ж – на початку 19 сторіччя – Валентин Гауї приїздив у Петербург і заснував там Інститут для сліпих дітей – на його базі пізніше створили першу бібліотеку книг із рельєфним шрифтом. Як бачимо, відгук громади на нововведення був винятково позитивним, і навіть сто років тому було набагато простіше схилити керівництво держави на свій бік, пропонуючи цілком реальні проекти допомоги. Далі шрифт удосконалювався, і для сліпих почали використовувати систему Барб’є – військового інженера, що пропонував спосіб запису, який би дозволив читати написане у темряві. Це вже було набагато простіше і ближче до пізнішого шрифту Брайля – хоча літери, кодовані за системою Барб’є, були надто великими, і на сторінку могло вміститися одне чи два речення.

1824 року шістнадцятирічний син шевця Луї Брайль, що осліп у дитинстві й учився читати саме за описаною вище системою Барб’є, пропонує свій метод удосконалення запису тексту. Згідно з його нововведенням, кожна літера записувалася визначеною комбінацією крапок, розміщених у комірці 2 на 3 крапки – таким чином існувало 63 різних модифікації розташування, якими можна було записати всі літери та символи, необхідні для читання. 1837 року шрифтом Брайля надрукували першу книжку - «Історію Франції»

Російській імперії знадобилося 60 років, щоб  надрукувати першу книжку, використавши новий шрифт для незрячих. Це була «Збірка статей для дитячого читання», тираж якої становив лише сто примірників.Книжку видала  1884 року за власні кошти благодійниця Анна Адлер.
У Радянському Союзі, до слова, ситуація з книжками для сліпих була досить пристойною: за двадцять післявоєнних років (до 1965 року) загальний тираж становив близько двох мільйонів примірників (3470 найменувань).

В Україні першу книжку для незрячих видав Г. Міткевич, лікар-офтальмолог, секретар Одеського відділення попечительства сліпих. Це були вірші О.Кольцова.

Деталі за телефоном:
044 200 12 58, 097 910 01 11
Пархоменко Леся